Григорій Дементійович Бойченко родом з Теплицького району. Народився у страшному, як він тепер називає, 1933 році. Його батько хоч і був на ту пору головою колгоспу, це ще аж ніяк не гарантувало благополуччя. Розповідають, що у колгоспі, де він господарював, жодна людина не померла, як в інших, з голоду.
Докладніше »»»»
Життя Сергія Траченка на перший погляд складалося вдало. Після закінчення Устянської середньої школи вступив до Уманського сільськогосподарського інституту, а потім працював на досить престижній посаді в педагогічному інституті – проректором по бізнесу і одночасно викладав економіку. Але… Навіть ця робота не могла забезпечити нормального життя молодій сім’ї (дружина Лариса у тому ж вузі викладала педагогіку). Тож започаткував власний бізнес: відкрив у Тальному два магазини по продажу риби. Але справи йшли не вельми вдало, і коли трапилася нагода поїхати на заробітки в Португалію, довго не роздумував, хоч знав, що їде у невідомість.
Найстаршою жителькою села є Ганна Костянтинівна Білик, яка має право пишатися своїм 95-річчям. Тим більше, що завжди, за її словами, відчувала себе молодою. Кажуть, торік, перед Великоднем, ще сама білила собі хату, літню кухню, влітку поралася на городі. Причому, життя давалося її не так легко. Рано залишилася без батька, пережила голодомори, у війну втратила чоловіка. Та не занепала духом. Працюючи в колгоспі, при підтримці батькового брата, побудувала хату, виховала двох дочок, має семеро онуків і п’ятеро правнуків. Завжди відвідувала церкву, співала в церковному хорі. На все життя запам’ятала слова свого дідуся Микити: «Діти, ніколи нікому не робіть зла. Бо воно вертається до того, хто його робить».Марію Анатоліївну Товмаченко у Шумилово знають, як матір багатодітної сім’ї, яка виховала з чоловіком дев’ятеро дітей.
Петро Тимофійович Горобець сьогодні в числі тих, ким гордиться Шумилово. Знається, кажуть, і в садівництві, і в городництві, і в будівництві. Та хіба тільки в цьому. – Так, – погоджується ветеран, – я все життя працював з людьми, що не кожному дається.Окремі епізоди з життя цієї людини просто не можна не згадати. Як починалося будівництво Чернятської ГЕС, яку видно з шумилівського берега, він якраз повернувся зі служби в армії. Робочої сили тоді вистачало, а от керувати, взяти на себе відповідальність, часто не знаходилося кому.
директор коледжу Дитячий лікар-інфекціоніст вищої категорії.У 1974 р. закінчила Вінницький медичний інститут. Працювала на посадах лікаря-інтерна, ординатора дитячого відділення, завідувача дитячого інфекційного відділення, заступником головного лікаря. Займає активну життєву позицію, двічі обиралася депутатом міської ради.Діяльна у своїй любові до професії, сповна наділена філософсько-житейською мудрістю та організаторським хистом, людина, яка завжди має високий погляд на події та явища, з якою можна і щастя спробувати, і легше біду перебідувати.Маючи хороші організаторські здібності, Катерина Миколаївна уміло спрямовує роботу колективу, користується заслуженим авторитетом і повагою серед працівників медичного коледжу та студентів.
В непростих умовах працює нині колектив ВАТ "Бершадське АТП 10527", яке очолює депутат районної ради В.Т. Яновський. І все ж завдяки високій майстерності і професіоналізму він зустрічає свято працівників автомобільного транспорту з добрими результатами.За 9 місяців 2007 року перевезено 1446,8 тис. пасажирів, що на 32,2 тис. більше проти минулого року, отримано 2480,8 тис. грн. доходів, що на 50,4 тис. грн. більше.Дякуючи водіям В.М. Макарчуку, І.А. Маковію, В.В. Шаповалу, А.П. Чорнокульському, ремонтним працівникам О.Д. Олексієнку, В.В. Гоцюку, А.І. Юрченку та іншим підприємством виконані всі основні показники.
Його ім’я добре відоме в області і за її межами, бо заслужив шану та повагу багаторічною своєю працею в сільськогосподарському виробництві. Його не рідко можна бачити на екранах телевізорів чи на сторінках газет, де він ділиться своїм досвідом, думками з приводу ситуації на селі, різних підходів до розвитку галузі.За складом характеру і в житті – він лідер, тож не боїться брати відповідальність в будь-яких справах, вимогливий до себе і оточуючих. Тож не дивно, що довіряли йому очолювати колективи, які попали в скруту, і він завжди виводив їх на передові позиції.