Бирлівка - одне з наймальовничіших сіл району. І приваблює воно не тільки краєвидами, голубими плесами ставків, а й впорядкованими вулицями й подвір'ями. Село цікаве і неповторне, розміщене на рівнинній місцевості вздовж річки Берладинки (по місцевому - Савранки), що впадає в річку Дохна - притоку Південного Бугу. Багато село має своїх неповторних традицій. Вже стало доброю звичкою зустрічати новорічне свято, щороку відзначають Івана Купала, обжинки, свято урожаю, день Перемоги, свято 8-го Березня. Живуть тут працьовиті і мудрі люди, які попри всілякі зміни та віяння завжди були закохані в рідну землю, бо знали і знають: то є основа достатку в родині і в державі.

Протяжність села - 5 км. У Бирлівці 905 дворів, проживає 2345 чоловік, з них працездатних 1220, пенсіонерів 721, учасників ВВВ 219, інвалідів війни 10, учасників бойових дій 15, вдів 11. Територія села займає площу 5401 га, із них сільськогосподарських угідь 3651 га( з них ріллі 3408 га), земель запасу 320 га, лісу 461 га, ставків 111 га, резервний фонд 314 га, під присадибними ділянками 348 га. Забудовників 345.

Цікава також і історія села. Як свідчать історичні джерела, це село колись носило назву Бирлов ( Бирлів), очевидно за прізвищем першого поселенця. А привабили ці місця тих, хто колись сюди прийшов, мальовничою природою, родючими чорноземами, і, насамперед, диво-річкою Берладинкою. А скільки цікавого в собі несуть давні назви вулиць (Зеленянка, Кумогородка, Костолінія, Залуг, Застав, Степок, Тогобівка), хто із бирлівчан не знає де Гринів Яр, Базеліна, Мокра грудка....
Бирлівкарозміщене на рівнинній місцевості вздовж річки Берладинка (по місцевому Савранка), що впадає в річку Дохна, притоку Південного Бугу. Клімат помірний, грунт - чорнозем, змішаний з піском.

С. Бирлівка засноване в кінці XVI на початку XVII ст., раніше називалося Бирлов. В кінці XIX ст. село належало поміщику Станіславу Юрьєвичу. На 1901 рік в селі проживало 2146 жителів. Населення- восновному селяни, за винятком 27 осіб міщан. Віросповідання-православне, але між ними 23 римо-католицького віросповідання, крім того, в селі проживало 24 євреї. Займалися селяни восновному землеробством, столярними справами і, рідше - торгівлею свиньми. Перша церква була дерев'яною на кам'яній основі, і з дерев'яною дзвіницею на честь св. Дмитрія Солунського, збудована поміщиком Йосипом Потоцьким. Землі Бирлівки обчислювались в розмірі 3000 десятин (нинішнє урочище Базеліна належало панові Лісовському). Поміщик Юрьєвич купив землю в графа Потоцького, пізніше землю арендував пан Глинка. Сам Глинка жив у Голованівському а посесором у нього був Поримський Леван. Кращими землями володів поміщик (900-1000 десятин) та церква (52 десятини). В селі проживали заможні селяни( Крук Темухтей мав 24 морли землі, Білоус, Довбуш володіли від 8-ми до 10-ти десятин). Біля 100 господарств числилося малоімущими середняками, в яких було не більше 3-х десятин, а тих, які мали менше 3-х десятин було до 40, решта селян володіли від 0,25 до 2-х десятин. За користування землею селяни платили подать, наприклад за 8 морлів платили 2 крб. 20 коп. та мирські збори. Після скасування кріпацтва розмір мирського збору становив 4 крб., який використовувався на утримання місцевої влади. Більшість селян жили бідно, збір урожаю ледь-ледь забезпечував прожиття, а частина селян змушена була йти в найми. Значна частина населення наймалася до пана на строк ( з 1-го березня по 1 листопада), цих селян називали строкарями. Умови строкарів були важкими, зате вигідними для пана, бо строкарі повинні були щоденно з'являтися на роботу о 6-й годині ранку і працювати до 8-ї години вечора.